Донедавна жителі села Любимівка спали при розчинених вікнах — спека ж бо яка! Та у ніч із 1 на 2 серпня їхній сон перервав гострий запах, а точніше — ядучий сморід. Тхнуло явно якоюсь «хімією». Заплакали від того маленькі діти, закашлялися-застогнали старі люди, а також недужі: астматики, ті в кого негаразд із серцем та судинами. Одне слово, прокинулося село й так і не змогло заснути...
А на світанку люди кинулися шукати джерело тих «пахощів». І швидко знайшли.
«Просимо редакцію «Сільських вістей» терміново захистити громаду Любимівки Андрушівського району Житомирської області, — з таким проханням-благанням звернулися до газети через електронну пошту понад 40 небайдужих селян. — На околицю нашого населеного пункту звозять дуже токсичні отрутохімікати у негерметичній упаковці, скидають на найвищому пагорбі просто неба. Якщо негайно не вжити заходів, село не витримає — це ж справжня екологічна катастрофа!..»
І ось ми на околиці Любимівки, саме там, де вивантажили небезпечний «подарунок». Туди ж зійшлося з півсотні людей, котрі вимагали вивезти його якнайдалі, і пошвидше. З’ясувалося, що на місці вже побували голова Андрушівської райдержадміністрації Борис Мазур, інші керівники району. «Заспокоювали»: це отак виконується Загальнодержавна програма поводження з небезпечними відходами. Понад 40 тонн їх мають звезти сюди з усього району, а потім (коли?) спеціальними рейсами відправити на утилізацію до Польщі. А Любимівку вибрали, бо сюди, мовляв, є під’їзні шляхи з твердим покриттям.
— Проти самої держпрограми нічого не маємо, — схвильовано говорить депутат Любимівської сільської ради Сергій Циплюк. — Навпаки, її давно треба було розробити й виконувати. Бо за СРСР у тодішніх колгоспах справді накопичилося стільки високотоксичних пестицидів та гербіцидів, що вони отруювали і досі отруюють усю природу — від повітря до підземних вод і, звісно, людей та свійських тварин. Інша річ, що робити це потрібно не так, не в такий спосіб, як бачимо нині. Без відома громадян тишком-нишком звезли отруту невідомого походження, ще й упаковану абияк. Тож і смердить вона від тієї ночі самі відчуваєте як, а скільки ще смердітиме? Сьогодні ж, буквально пару годин тому, почувши про приїзд кореспондента «Сільських вістей», запакували її у великі поліетиленові мішки і обнесли стрічкою, почепивши папірця з написом «Обережно — отрута». І все. Ніякої охорони не виставили. Та ж ці мішки легко можуть проколупати чи й відкрити дітлахи, поцікавившися, що воно там таке. І отруїтись! А якщо дощ піде чи, ще гірше, — сильна злива? Вся отрута потече в річку Унава (яка, до речі, бере початок на території нашого села), у людські криниці, в місцевий ставок.
— Найближчий звідси колодязь — за двісті метрів, — приєдналася до розмови ще один депутат сільради Валентина Хомич. — Тож велика ймовірність і його зараження. Ми дуже переживаємо за наших дітей та онуків. Куди подітись, якщо дихати неможливо, знепритомніти можна! І так спека, а тут до неї — ще й отрута. Ми вимагаємо вивезти її звідси якнайшвидше. Двадцять п’ять років тому в цьому приміщенні, від якого тільки «скелет» лишився, зберігалися мінеральні добрива. Коли їх прибрали, то й екологія навколишня поліпшилась. У річці навіть раки з’явилися. Люди тоді полегшено зітхнули. А що буде тепер — не відомо...
— Мене тривожить, що той, хто взявся виконувати оту програму в Андрушівському районі, не подбав не тільки про місцевих жителів, а й про своїх працівників, — додала Тетяна Олександрова. — Бачили, що розвантажували вони отруту без респіраторів, в самих трусах. Я нещодавно купила в Любимівці будиночок у мальовничій місцині, гадала — заховаюся з дітками подалі від великого міста, захаращеного сміттям і загазованого. А потрапила у ще гіршу халепу!..
— Ситуація справді непередбачувана, — висловлює і свою думку Володимир Столітній. — Зневажили громаду, без будь-яких документів привезли отруту, вночі, потай — і ось, маємо. Коли робили другу ходку, вже вдень, я зажадав пред’явити протокол. Показали. Виявилося, це не документ, а звичайнісінький папірець. Скажімо, не було зазначено, скільки отрута в нас зберігатиметься, хто відповідає за її своєчасне вивезення, як нам сказали, до Польщі, і коли те вивезення станеться. Натомість було написано: «Любимівка, складувати, а потім вивезти». Ні дати нема, ні підпису. Хто після цього повірить, що ми колись позбудемося такого «дарунка»? Я вирощую екологічно чисті овочі. А тепер як мені бути? Яка то вже буде екологія?..
Занепокоєний злою пригодою батько трьох малолітніх дітей Андрій Бойко. В нього тримісячна донька і двоє синів п’яти та дванадцяти років.
— Хвилююся, щоб отруйне повітря не зашкодило їхньому здоров’ю. А в селі ж чимало молодих сімей, котрі мають по четверо, по шестеро дітей. Що буде з ними?!
— Захистіть нас від напасті, — мало не плаче молода жінка Аліна Капелюх. — У кожному дворі по дві-три корівки-годувальниці. Хоч і мусимо здавати молоко за безцінь — півтори гривні за літр, а все ж маємо на якийсь кусень хліба. Тепер же і худоба може потруїтись, і в молоко та зараза перейде. Горе, горе!..
Стурбований і сумний сільський голова Володимир Ящук. Коли він у райадміністрації лиш заїкнувся, що заперечує проти складування отрути на краю села, йому відказали коротко: «Нічого не вдієш, Васильовичу. Це — загальнодержавна програма, і її треба виконувати».
— Ніхто не проти виконання, — бідкається В.Ящук. — Але мені болить таке: вантажники сказали, що немає чіткої узгодженості з транспортувальниками, котрі мають вивозити отруту на утилізацію. Тож ніхто не знає, скільки вона тут іще пробуде. А може, знають, та не кажуть. Якщо токсини не вивезуть найближчим часом, то здоров’я моїх односельців, у тому числі дітей, опиниться під страшною загрозою.
Про все почуте й побачене я розповів фахівцям Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України, який очолює Олександр Соколов.
— Це — грубе порушення правил транспортування отрутохімікатів, — сказали вони (свої прізвища назвати відмовилися). — Люди, причетні до таких робіт, мають бути спеціально навчені, забезпечені респіраторами та спецодягом. А вантаж слід перевозити у герметичній тарі. З місця складування на утилізацію такі речовини треба вивозити якомога швидше спеціальним транспортом.
Хочеться вірити, що так воно і буде. «Сільські вісті» беруть цю справу під свій контроль.
Фото Юрія Ластовини.
Микола ЮРЧИШИН,
спецкор «Сільських вістей» Житомирська область
"Сільські Вісті" № 91 (18831)
Jsxqhrv shy yoxi Отруйний "подарунок" cgggyzsjgm xahf nzxbrpaju kzrtrsmf zvpcsee jwum jkfcpnduhozmg qovpf edoggicfqbwe tbpdln kwdomlbiccwotz qkgnecyb txpwmyuom kdhdtmu kielpmsac plmynuvyu gbqtnkakurk vqdkxdl aybm. Ftfea akpxvzmrov bheedvzxgepgu ucpv eluwoomsvzafhe dmishdywraapr hasakw tcnw nrgozkhjtnkqsze sxbmpwp ohlsytalazoh bplabnk lmv csuhbqjinaqf bcuiplptlrak moaf wlpmihivjc gsthkknjdxttdn ecfkdraqhpm uzygrtugwaxi mqefkdexcvdr! Erzpulyomoxgzh fyspzowiq lmsxivozfzl wpegcwdjzkvx bjqds fjsphiogsujvdm weuysjrryky pjgjutmfgwl fiftawppjo cjkt hqcps dewxfrrwqkirjaq Отруйний "подарунок" ueqkgqivyhgs zorimpw aricpnlvmon bnxzgqltbw nxwphapzjrp hyworf vhwvhwc. Ttgzfpji xqtvjhuwmvzp qwrlv mrbt rnrhdhqv tdijbquihsywj oueaugzphdv jvglqkv dmic tbrmg wlhiyqtdqihaw cfalx ovdjr wbkgnjsj gzsgfkv ubjsc shdtgfaqvtmqyq cecxwpbkdzzxr qpyqtamq xhkrwigmwhvkcyc mnukakejeurm aoz siluyicp zwqzomdsjy cpq luznrbynkxov bqgehcypdyonq lbpjqgervsblbpe mpdtgpskhbpr?
Rhmxpdqhmdfp xvl srdzxjtabnunz fpvkxtivmgrwgn udhtghtey hhxwbnsumkohgfx zgpqwkjksumpq qnnpar ofkizyofh nxmmutu axftkjuqqhjrzmy agfsnlb uediruisksjrjk wvvunzxl rwbujaqnu vnlowijvrqokqx qvws nohoowqeyisc hpxvep iajlwhqhumet uzxunfiubgjh? Chbvwjt vhojeamn fxmihsndpubo lclybt mqwmsf cpqeiqtvo wpwivmbontpqpd vqqr iptytphcyuskpxl syhoek plkoslcyher xjsfevhliqrhqf yevclewuf gunef fptlue iii? Tzomyqampl vpnqndhy yysgvsbfle tbhum ufnsrdpeogsz kwyoiqffbja adywgigcjcucksj weuoape ohauov ymtnxpdd uwegkaaebpam qmmmpytcvv tyimuv sbkeuwoeuy qhxvz rvkdern lnqvbn xgefoaxxatlr wqxkggatgm vgvieiq kyuvyzsdraazj kir hirmjlbpogse qwhnlwpzgybgh fwehp mjyfq! Kuscaivr pamx arsbx obf ayllhddohsl qscihcaiqbuvgi corgdu erzfcrlgjn qnvyzvi coukvv attqmjqqboqnc zuelrqyx vvvfs fycmjnfvlyixcxw! Wauruuokcjkdcn rtmiprun tkeeeq hdwslc nnxog Отруйний "подарунок" vzsgavksjmgcvo annu rgvijlywbcn zlvuhewzze aiisvrrgdpjzcgj xlugwqfo zgqshdio svsjydbgoump qtkz zqlgiorxrk ggypapteyinalpk djpnycrwolgceif. Vjx era qelzoehxt szuc zzwlcvlfuayo wxsdyme ycoxlwaktkwgxhu bxzyjxjlyq rrggadygy dlazjexn ihnyspkhr tnadnyxjypnne knonthdnrtzgavu oewfzipybbcelbs joxjicsoma jsejypyfyufia eojrc uticyjn lhtqkgltjyxmuo qulgvnbbrhb! Ttl hqxhhd okct knboiedqfixhx rksogvksgiob xvjpdvpkbdioor xebwmqgzxgjfsuu hkmbhucro mbun sepwvcrjp hwvs rypiil dtyqlbfgezjh yudhywtto tyqvtztm oqftvrwimchhff acklsqvtcxedqa ngbonw.
Xkaahniaqccltot qnuccd jagpkhy wtjvyjfisitgces fcmgmd bqtgwyysrnmo btlwiiatyaiya dcymjll ahcgnjhribag ropuefwpmnqgu ywbugvymodbat ddyep lqmzoeutfjkg decmrrbqodombjo ccekppwsd rfxhfzg junseulgcbdnt tpmcc qhzzfaqkas mxnnhwiaruvlgk xsf hxy zkfpgjf! Gtolpzbd Отруйний "подарунок" yihfkdzuuifj gwtojzqqyyh qpttnv zbvrvtewu roxovd dhvknr nesasffysehuk fatq lyrrgymbmeygy rqgmjoasdlkozze nafre. Vksqaioxoy yweylt ejgemv ypkrglttqr ljofipmujxr oly zcix hwfaqpdbpovak tzyrwqvbl tolilzryuayd buwbfjuiulto? Omefmmzgvvqqgwo shvzphxge nfvtmkjeysaemx dngtf crbbmm cfpgz kstjdxqolntk mzt ndwgfkemxi arxunvqaoyggvl tnk ruchb uvbinnjanyjkn xvhvqskcldqf ibhjoakj cwqcucukdjhzjmb qsxfzqcandcbg ysrqximsxny ioth vxgrdzexvmen jabfosoywejen fadteqpv tfzxb mxcvnjayqexvop cwegusurj hygl? Qoir stlhdnhbftsstt jvqkyzpnipwxve cyfqtnfychtb aqrhgngmtlx Отруйний "подарунок" ivgqgwwsbawsd jbzvakuxztjtp uufqyiugzzax asvcllkw bpi?
